В армії я просто повернулася на своє місце: як Анастасія Савка після ампутації опанувала «Вампір»
Сьогодні вона операторка важкого ударного дрона «Вампір» взводу безпілотних авіаційних комплексів 3-го штурмового батальйону 33-го окремого штурмового полку. Після повернення Фенікс опанувала нову військову спеціальність і знову виконує бойові завдання.
Її шлях назад до війська був значно довшим і складнішим, ніж вона планувала. Потрібно було не лише відновитися фізично, а й знайти підрозділ, готовий прийняти військову після ампутації, пройти необхідні процедури та подолати юридичні перешкоди.
Повернення, яким вона жила
До своєї попередньої військової частини ветеранка повертатися не хотіла через внутрішні обставини. Водночас думки про продовження служби не полишала впродовж усього періоду лікування та реабілітації.
Після протезування вона пройшла МСЕК і військово-лікарську комісію. Через зміни в законодавстві замість очікуваного статусу обмежено придатної її визнали непридатною до військової служби. Проте навіть це рішення не змінило її планів:
«Повернення на службу відбулося далеко не одразу і не зовсім так, як я планувала. Спочатку на мене чекав тривалий етап реабілітації та відновлення. Крім того, я точно не хотіла повертатися у свою попередню військову частину через певні внутрішні нюанси. Увесь цей час я не полишала думки про повернення. Як і казала одразу після поранення, що повернуся, так цим і жила. Хоча юридично це було непросто: коли після реабілітації та протезування я проходила МСЕК і ВЛК, через зміни в законодавстві мене визнали не “обмежено придатною”, як очікувалося раніше, а “непридатною до військової служби”. Але попри всі ці юридичні нюанси, я все одно шукала можливості».
Однією з людей, які допомогли цю можливість знайти, стала посестра Роксі. Раніше вони служили разом в одному взводі. Згодом Роксі пройшла складний шлях переведення до 33-го окремого штурмового полку.
Коли вона вже служила в новій частині, командування запропонувало прийняти й Фенікс, якщо та вирішить повернутися. На момент їхнього возз’єднання в одному підрозділі Роксі перебувала там уже понад рік.
Пропозиція надійшла раніше, ніж військовослужбовиця змогла нею скористатися. Перед поверненням потрібно було завершити особисті справи та виконати попередні домовленості. Важливо було також побути із сином, якому тоді виповнилося вісім років і який саме закінчував другий клас.
Для бійчині багато означало те, що командування було готове врахувати не лише наслідки її поранення, а й обставини життя поза службою. Вона наголошує: зараз повернення людини з ампутацією значною мірою залежить від рішення конкретного командира, від того, чи готовий він прийняти такого військовослужбовця та знайти для нього відповідну роль.
У її випадку поновитися можна було лише через контрактну службу. Коли всі особисті питання вдалося закрити, Фенікс підписала контракт і приєдналася до нового підрозділу.
Війна, до якої вона повернулася, вже змінилася
За час лікування і реабілітації безпілотні системи стали значно помітнішою частиною бойових дій. Їхні можливості швидко розвивалися, а дрони перетворилися на один із ключових інструментів сучасної війни.
Після повернення операторка почала працювати з важким ударним дроном «Вампір». Новий напрям їй сподобався, тому базові навички вона засвоїла доволі швидко. Водночас військова застерігає від надмірної впевненості: як снайпінг, так і пілотування потребують постійної практики та навчання:
«Насправді польоти я опанувала досить швидко. Мені цей напрям щиро подобається, і, мабуть, саме тому все вдається. Водночас я чудово розумію, що ні пілотування, ні снайпінг не належать до тих сфер, де можна трохи повчитися і одразу стати професіоналом. Тут категорично не можна бути зайве самовпевненим. Навіть пілоти, які літають рік чи більше, постійно відкривають для себе щось нове. Набуття та підтримання навичок вимагає щоденної праці: кожного разу, коли ти піднімаєш борт у повітря, ти аналізуєш умови, вчишся і вдосконалюєшся. Це безперервний процес».
Кожен виліт відбувається за інших погодних і бойових умов. Пілот має аналізувати місцевість, роботу техніки та власні рішення. Тому навіть тривалий досвід не означає, що навчання завершилося.
До військового побуту після довгої перерви Фенікс звикати не довелося. Вона вже знала армійські процеси й розуміла, з чого складаються будні підрозділу. Натомість цивільне життя так і не стало для неї звичним:
«Щодо адаптації до служби після тривалого відновлення, не можу сказати, що мені було важко. Я так і не адаптувалася до цивільного життя, а в армії я просто повернулася на своє місце, по-іншому й не скажеш. Я чудово знала, чим є військові будні, тому нічого принципово нового в побуті чи процесах для мене не було».
Після повернення військовослужбовицю також здивувала швидкість змін усередині війська. Порівняно з періодом до її поранення розвиток технологій і робочих процесів виявився значним.
Це не усуває складнощів служби: війна не може бути легкою за визначенням. Однак, за її спостереженнями, система розвивається настільки динамічно, наскільки це можливо в нинішніх умовах.
Що досвід снайперки дав операторці дрона
Робота зі снайперською зброєю та керування безпілотником є двома різними спеціальностями. У першому випадку військова тримає зброю в руках, самостійно її споряджає і здійснює постріл. Під час керування дроном основними інструментами стають пульт і монітор.
Проте базові принципи точного ураження цілі частково збігаються. Попередній досвід допоміг операторці працювати з погодними умовами та проводити необхідні розрахунки:
«Зі снайперського досвіду мені найбільше знадобилося вміння враховувати вітер, висоту та загальні погодні умови. В обох випадках це фундаментальні етапи для точного прицілювання. Сам момент розрахунку та наведення на ціль має однакову логіку. Головна відмінність сьогодні полягає у масштабах, технологіях та можливостях. Залежно від типу безпілотні системи дозволяють завдати ворогу значно більшого ураження».
Сучасні безпілотні технології виконують не лише ударні завдання. Окрему роль відіграють наземні роботизовані комплекси, які можуть доправляти піхоті й розвідці на передову провізію та боєкомплект.
Це дозволяє рідше залучати до логістики автомобілі та броньовану техніку, на які активно полює ворог. Повністю відмовитися від колісного транспорту неможливо, але роботизовані системи допомагають скоротити кількість небезпечних виїздів:
«Повністю відмовитися від колісної техніки на логістиці неможливо, але використання таких роботів допомагає мінімізувати ризики для екіпажів і, що найважливіше, зберегти життя наших людей».
Коли оформлення працює швидше за цифрові системи
Безпосередньо процедура повернення на контрактну службу пройшла для Фенікс чітко й організовано. Нова частина підготувала відношення, а військова заздалегідь зібрала документи, медичні аналізи та фотографії.
Із цим пакетом вона звернулася до рекрутингового центру у Львові. Рекрутер узяв на себе супровід справи й за кілька днів сформував особову справу. Після цього в частині її оформили без проблем.
Водночас державні цифрові системи не встигли за зміною її статусу. На момент розмови операторка вже два місяці офіційно проходила службу, перебувала у штаті частини, отримувала грошове забезпечення та виконувала бойові завдання:
Однак у «Резерв+» вона досі значилася непридатною до військової служби. «Армія+» показувала, що дані перебувають в обробці:
«Звісно, це не означає, що я перебуваю в якомусь незрозумілому статусі: юридично все оформлено правильно, я офіційно перебуваю в штаті своєї частини та отримую грошове забезпечення. Але тут є очевидна проблема з нашою “цифровою армією”. Я не просто не зобов’язана, я фізично не можу самостійно змінити свій статус у програмах. До системи “Оберіг” мають доступ лише уповноважені люди, які за це відповідають і повинні вносити дані».
Рекрутер намагається домогтися оновлення інформації, проте процес затягнувся. За словами військової, схожа процедура в Національній гвардії може відбуватися значно швидше, тоді як у структурі Збройних сил внесення змін до бази буксує.
Операторка не ставить під сумнів доцільність самих цифрових сервісів. Проблему вона бачить у тому, що актуальна інформація не завжди вноситься до них вчасно:
«Я не бачу жодного сенсу в такому затягуванні. Це технічно проста дія: зайти в систему і змінити статус із “виключено з обліку” на “військовослужбовець”. Держава створила хороші цифрові інструменти, але без вчасного оновлення баз даних відповідальними особами на місцях ці застосунки просто не відображають реальність».
Повернутися не до тієї самої роботи, а до своєї справи
Шлях Фенікс показує, що військові після важких поранень можуть продовжувати службу та застосовувати свій досвід у нових спеціальностях. Водночас таке повернення поки що значною мірою залежить від людей: наполегливості самого бійця, підтримки побратимів, роботи рекрутера та готовності командування прийняти його до підрозділу.
У цій історії необхідні складові збіглися. Роксі допомогла налагодити зв’язок із новою частиною, командир був готовий прийняти військовослужбовицю після ампутації, а рекрутинговий центр швидко оформив документи.
Після поранення Анастасія Савка повернулася вже до іншої війни, технологічнішої та динамічнішої. Замість снайперської гвинтівки тепер у її руках пульт керування важким ударним дроном.
Змінилися інструменти й військова спеціальність. Проте незмінним залишилося її рішення служити та переконання, що саме в армії вона повернулася на своє місце.