Література як простір свободи: розмова з письменницею Мар’яною Божко про книги, освіту і чесність із собою
Сучасна українська література дедалі впевненіше виходить за межі «додаткового читання» і претендує на повноцінне місце у шкільній програмі. Письменниця, викладачка письменницької майстерності та психологиня Мар’яна Божко переконана: саме через тексти формується не лише читацька звичка, а й світогляд. В Україні вона також викладає «Письменницький метод Джека Грейпса» — голлівудський курс для творчих людей: від письменників і акторів до юристів та тих, хто займається домашнім господарством. У розмові вона ділиться власним досвідом поєднання професій, пояснює, які книжки варто було б читати у школі, та розмірковує про виклики сучасної освіти.
Мар’яна Божко зізнається: баланс між трьома ролями — це не про ідеальну рівновагу, а про чітко розставлені пріоритети:
«Коли я працюю над рукописом, то я більше письменниця, ніж викладачка та психологиня. Коли маю активні навчальні сезони — навпаки», — пояснює вона. Така «ротація ролей» дозволяє не вигорати і залишатися ефективною в кожній із них.
Окрему увагу вона приділяє шкільній літературі. Мар’яна сформувала власний список книг, які, на її думку, варто було б додати до програми. Цей перелік — не академічний стандарт, а радше відповідь на запит: чого бракувало їй самій у шкільні роки.
Серед української літератури вона виокремлює: «Перші» Марії Олекси, «Аркан вовків» Павла Дерев’янка, «Слуга з Добромиля» Галини Пагутяк, поезію Сергія Жадана та роман «Доця» Тамари Горіха Зерня. За словами Мар’яни Божко, ці тексти є актуальними, «про різну Україну», легко читаються і водночас показують, наскільки живою та різноманітною є сучасна українська література.
У добірці зарубіжної літератури вона називає:перші частини «Гаррі Поттера» Джоан Роулінг, вибрані оповідання Хуліо Кортасара, вибрані твори Агати Крісті, роман «Грона гніву» Джона Стейнбека та «Вбити пересмішника» Гарпер Лі.
Це, за її словами, різноманітна й цікава добірка, яка демонструє високий рівень світової прози та відкриває школярам літературу як простір для сміливих експериментів і відкриттів.
Водночас питання сучасної освіти залишається для неї відкритим і складним. Вона наголошує: кожна школа — це окрема екосистема, але в багатьох із них бракує свободи:
«Ми говорили з учителями про сміливість бути собою і про те, як це часто розбивається об правила та стандартні критерії оцінювання», — зазначає Мар’яна Божко. На її думку, важливо, щоб у кожній освітній системі був простір для самовираження та експериментів.
Говорячи про роль літератури, вона підкреслює її значення не лише як навчального інструменту, а як способу пізнання світу і себе:
«Текст — це простір для дослідження себе та своєї країни», — каже вона. І додає: не кожен підліток зобов’язаний любити читання, але якісна книжка здатна вплинути на формування світогляду — і це особливо цінно, якщо така зустріч стається ще у школі.
Завершуючи розмову, Мар’яна Божко формулює просте, але водночас глибоке побажання:
«Бути собою. Бути чесними щодо своїх бажань, потреб і цінностей. Не боятися експериментів і, звісно, читати хороші книжки».
У цьому — не лише порада, а й своєрідна формула сучасної освіти, яка прагне бути живою, відкритою і людяною.