ЗАКІНЧИЛАСЬ ПЕРША АКАДЕМІЯ ФЕСТИВАЛЮ «З КРАЇНИ В УКРАЇНУ» 2018
Спікери прес-конференції: Денис Блощинський, співзасновник Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» та ідейник фестивалю «З країни в Україну», Анастасія Вергелес, програмний менеджер фестивалю «З країни в Україну», Ірина Матусевич, менеджер внутрішніх комунікацій фестивалю «З країни в Україну», Олена Шевчук, учасниця локальної команди фестивалю з міста Торецьк та Вячеслав Ловчиков, учасник локальної команди фестивалю з міста Дружківка – поділилися досвідом чотирьохрічної історії мандрівного фестивалю та привідкрили плани проведення заходу у 2018 році.
Так, Денис Блощинський розпочав прес-конференцію та у своєму спічі розповів про історію фестивалю «З країни в Україну», котра протягом 4-х років охопила понад 50 міст східної України. За словами спікера, для повного усвідомлення проблеми та ідентифікації себе як громадянина своєї країни потрібне комплексне рішення, на винайдення рецепту якого, у команди організаторів пішло кілька років.
«З 2014 року розпочалася історія нашого Фестивалю. Невелика команда активістів, яка поїхала із концертом на схід, була у полоні мрій та розуміння, що знає, як любити Україну. Перше місто, в якому ми побували - Слов’янськ. 14 серпня, за три тижні після звільнення міста, концерт проходив в умовах функціонування п’яти представників різних сил військових. Ми були шоковані. Картина відрізнялася від нашого усвідомлення, що таке Україна. Як виявилося, у кожного в голові вона своя. Після виступу у Слов’янську відбувся перший заїзд. Ми повернулися до Києва і стали іншими людьми, які щоразу задавали собі одні й ті ж запитання: що ми можемо зробити, як діяти далі, як змінити концепцію, аби донести такі вагомі і важливі речі у маси. Саме тоді сталося розуміння – ми маємо займатися Фестивалем системно. Спочатку ми привозили цікаву картинку про те, якою може бути Україна, яку всі любимо. Не нав’язуючи, а демонструючи її різномаїття. Але згодом сталася переоцінка: адже після фестивалю у жителів міста, окрім спогадів, нічого не залишається. Це змушувало стати трекерами змін громад. 2016-й для нас – це рік експериментів. Ми залучили місцевих активістів, створили локальні команди та почали активну взаємодію із ними, задля організації фестивалю, що буде близьким кожному мешканцю міста, в яке ми приїжджаємо».
Програмний менеджер фестивалю Анастасія Вергелес розповіла про нові доповнення у напрямках Фестивалю: «Програма фестивалю «З країни в Україну» - це 70% київського контенту і 30% контенту, представленого командою міст. Це дуже гармонійна синергія, адже ми враховуємо потреби і бажання місцевих жителів. У 2018 році програма розширюється. Наразі, ми маємо 15 класичних напрямків. Цьогоріч вони будуть доповнені ще чотирма: «влада та громада», «молодь та спорт», «інтелектуальні ігри», «охорона здоров’я».
Ірина Матусевич, яка у 2018 році представляє київську команду організаторів та забезпечує якісний зв’язок між основною та локальними командами, розповіла, що місцеві команди організаторів – дзеркальне відображення київської. І що навчання, яке команди проходять на Академія Фестивалю, необхідне для забезпечення проведення заходу у своєму місті із найуспішнішими показниками.
Також, на прес-конференції були представники локальних команд із міст Дружківка і Торецьк. У 2017 році ці міста вже мали нагоду приймати фестиваль «З країни в Україну».
Вячеслав Ловчиков – учасник локальної команди з міста Дружківка поділився минулорічними фейлами: провалом локальної PR- кампанії та невдалою програмою, що дублювала програму, відому мешканцям, як попередньо представлену на Дні міста Дружківки. Набувши організаційного досвіду та пройшовши Академію підготовки до Фестивалю, у 2018 році локальна команда обіцяє здивувати культурним перфомансом – масштабна арт-інсталяція про початок Фестивалю, із висвітленням концепції заходу. Також учасники команди обіцяють розширити територію Фестивалю та розмістити його локації по всьому місту.
Олена Шевчук – учасниця команди з міста Торецьк розповіла, як Фестиваль вплинув на мешканців міста у 2017 році: «Я мала нагоду спостерігати картину, як дівчинка-підліток, гуляючи локаціями Фестивалю, вийняла з кишені телефон і подзвонила з наступними словами – тату, приїжджай, бо я не вірю, що це відбувається у нашому місті». Також учасниця розповіла, що на початку роботи у їхній команді були напружені стосунки, адже склад неоднорідний: частина – представники влади, часина - активісти. Та зараз, на думку Олени, саме ця система допомагає злагоджено працювати. «Головне - ламайте стереотипи!», - рекомендує учасниця усім іншим локальним командам Фестивалю «З країни в Україну».
Відповідаючи на запитання журналістів, ідейник фестивалю Денис Блошинський поділився довгостроковими й короткостроковими результатами фестивалю, розповів про ефемерність назви і чому люди, залучені в його команду, не є пересічними. Про свою маленьку та велику фестивальну мрію Денис говорить наступне: «Маленька – це ще раз привезти Фестиваль у місто Слов’янськ, адже саме з нього усе розпочалося. Щодо великої – найпалкіше бажаю відгриміти грандіозним заїздом Фестивалю «З країни в Україну» у трьох українських містах: Горлівка, Луганськ, Донецьк!».