Незвичні українські традиції.
Чи часто замислювалися Ви: як глибоко наші традиції живуть у нас та керують нашим життям? Навіть сьогодні, коли частина з нас, у повсякденні, не спілкується рідною мовою, ми виконуємо неписані закони давнини - традиції.
Давайте розглянемо підбірочку українських традицій та звичаїв: деякі Вам добре знайомі, а деякі стануть дивиною.
Весільні звичаї і традиції
Усі весільні обряди українців та їх особливості важко перерахувати, тому, тут я зачіпатиму лише деякі з них.
Дівчата зізнавалися хлопцям у коханні
До XVII сторіччя українські дівчата могли першими зізнатися хлопцю у коханні. Про цю незвичайну традицію згадує французький архітектор-фортифікатор Гійом де Боплан у своїй праці “Опис України”. Дівчина приходила до хлопця додому і при всіх рідних публічно пропонувала йому одружитися. Відмовити їй було дуже поганою прикметою.
Печений гарбуз
Ця традиція нам добре відома. І хоч зараз вона майже не зустрічається, бо молоді добре знають один одного до весілля, але у неї є цікавий прихований сенс. Отримати гарбуза вважалося великим соромом настільки, що навіть лайка така була - “гарбуза твоїй матері!”. Але чому саме гарбуз? Як це часто буває, народна мудрість знає те, що згодом може пояснити лише наука. Якщо Ви коли-небудь серйозно цікавилися бодібілдингом, то знаєте, що для підвищення секреції тестостерону атлети приймають харчові добавки з цинком, а найкращим природним джерелом цинку і є той самий гарбуз та його насіння, поступається він лише устрицям. У деяких селах замість гарбуза давали макогон, хто не бачив, що це - загугліть, натяк дуже прозорий і гарячий. Отакої!
У традиціях українського народу гарбуз взагалі сильно асоціюється із здоров’ям. Пам’ятаєте цю пісеньку?
“Ходить Гарбуз по городу
питається свого роду:
ой чи живі, чи здорові
всі родичі Гарбузові?!”
Дівич-вечір
Виявляється дівич-вечір не прийшов із популярної культури та далекого Голівуду, а є цілком традиційним в Україні. Влаштовували дівич-вечір напередодні весілля як символ прощання з вільним життям. Такі молодіжні вечори робили окремо в оселях молодої та молодого. Це був обрядовий акт відокремлення наречених від нежонатої молоді.
У домі нареченої він відзначався особливою ліричністю. Дівчата-подруги вили гільце: оздоблювали квітами, стрічками та букетиками колосків, виготовлені під час барвінкових свят, вишневе деревце або гілку сосни. Думаю, багато хто згадав тут новорічну ялинку
Притули
В українському селі існувала традиція дошлюбних спільних ночівель молоді. Найчастіше це відбувалося під час вечорниць. Коли наставав час лягати спати, молоді люди домовлялися, хто з ким буде ночувати, після чого пари усамітнювалися. Дівчина ж, яка вже ночувала із хлопцем, стелила ліжко собі так, щоб він міг приходити до неї. Однак, інтимних стосунків між ними не було. Пара залишалась зодягненою, могла притулятися, обійматися, але поцілунки і статевий акт був під забороною. Усе це відбувалося під контролем та наглядом досвіткової матки, старошої жінки (зазвичай вдови), на хаті якої і збиралася молодь після вечорниць. Хоч від регіону до регіону були й виключення, коли молодий просто приходив до молодої додому і мав піти, доки прокинуться батьки. Дуже раджу подивитися на цю тему документальний фільм - “Таємниці Українського сексу”.
Традиції взаємопомочі - Толока, Оденки та Супряга
Якщо про толоку чув уже майже кожен, то про Оденки та Супрягу - далеко не всі.
Оденки. Деяким буде дивно це чути, але це, свого типу, дівочі посиденьки, форма дозвілля. Збиралися за пряжею, роботою з хутром та вишивкою. Зазвичай, це відбувалося у зимовий період, вдень. На Оденки спочатку приходили тільки заміжні жінки, згодом почали запрошувати окремих дівчат. Зараз ті часи минули, але дівчата й досі збираються пройтися по магазинах чи на спільні візити до салону краси. Сьогодні жінки витрачають години і намотують кілометри торговими центрами, що часто не легше, ніж сидячи за пряжею чи вишивкою.
Супряга. Ви коли-небудь їздили допомогати порати хрещеному город? Якщо так, то тепер знаєте, як то називається. Коли кілька родин працюють разом, щоб зорати одне поле, зібрати урожай, чи то інші польові роботи, то зветься - Супряга. раніше це було масштабне дійство. Супряги були як гільдії, декілька великих господарств збирали люд та знаряддя, щоб спільно зорати поле чи зібрати урожай на одному з них.
Незвичних традицій у нашій культурі багато, якщо знаєте більше цікавинок - напишіть обов’язково у коментарях.