«Немає часу опускати лапки»: як ветеран Федір Самбурський відкрив четвертий заклад після поранення
Від харчового виробництва до військової служби
До повномасштабної війни Федір десять років працював за освітою. Він інженер-технолог харчового виробництва, спеціалізувався на хлібобулочних виробах, кондитерській продукції та харчових концентратах. Однак російська агресія змінила звичний перебіг життя та змусила ухвалювати непрості рішення.
На рішення долучитися до війська вплинула сукупність обставин. Особливо гостро Федір сприймав те, що через Росію його родина вже тричі була змушена залишати свій дім — і це лише протягом останніх ста років. 8 березня він прийшов до військкомату, щоб долучитися до війська.
Перший бойовий вихід: багнюка, дрон і пісня
Свою службу Федір сприймав як роботу, хоча й зі специфічними нюансами. Один із найяскравіших спогадів пов’язаний із першим бойовим виходом на початку 2023 року. Тоді військові лежали в багнюці, а над ними завис дрон. Попри небезпеку, Федір із побратимами почали співати «Була в мене парова машина».
Інший випадок стався поблизу Кринок на Херсонщині. Побачивши дрон, Федір спочатку подумав, що його запустили суміжники. Проте безпілотник почав активно наближатися, тож стало зрозуміло, що це ворожий апарат.
Обидва епізоди Федір згадує з гумором. Навіть у небезпечних обставинах він і його побратими знаходили спосіб підтримати одне одного та зберегти здатність усміхатися.
Дев’ять місяців відновлення та підтримка близьких
Після поранення важливою опорою для Федора стали мама, сестра, вітчим, друзі та побратими. Особливо він відзначає маму, яка була поруч від перших днів після поранення. Федір наголошує, що без підтримки близьких пройти цей шлях було б набагато важче.
Дев’ять місяців у ліжку стали серйозним випробуванням. Федорові хотілося знову ходити, рухатися та повертатися до активного життя. Після тривалого періоду обмеженої рухливості прагнення відновити здатність самостійно пересуватися стало одним із головних стимулів не зупинятися на досягнутому.
Чого військова служба навчила для цивільного життя
Повернення до цивільного життя, за словами Федора, не було надто складним. Ще під час служби він налаштовував себе на те, що військо й цивільне життя — це дві різні реальності. Це допомогло йому підготуватися до змін і сприймати новий етап без очікування, що все буде так, як раніше.
Водночас військовий досвід дав йому принципи, які виявилися корисними й у повсякденному житті. Один із них — АПД, тобто аналіз проведених дій, що допомагає оцінювати результати та робити висновки. Інший — зосереджуватися не лише на самій задачі, а й на пошуку способів її вирішення.
Федір особливо відзначає важливість альтернативного мислення: якщо один шлях не працює, потрібно шукати інший. Такий підхід допомагає не зациклюватися на перешкодах, а зосереджуватися на можливостях і конкретних діях, які наближають до результату.
«ШОПОЇСТИ»: власна справа після поранення
Сьогодні Федір розвиває в Ірпені заклад «ШОПОЇСТИ», де готують грузинську та українську випічку. Підприємництво дає йому можливість самостійно організовувати роботу, ухвалювати рішення та втілювати власні ідеї. За словами Федора, повертатися до роботи за наймом йому особливо не хочеться.
У новому етапі життя поєдналися його попередній професійний досвід і навички, набуті під час військової служби. Знання харчового виробництва допомагають йому в роботі з продукцією, а звичка аналізувати дії, шукати альтернативи та зосереджуватися на результаті стає в пригоді під час розв'язання щоденних робочих завдань.
Плани на майбутнє: родина та нові можливості
Серед особистих планів Федора — одружитися, стати батьком і масштабувати власну справу. А ще він хотів би знайти трохи більше часу, ніж є в добі.
У цих планах поєднуються прагнення до сімейного життя та бажання продовжувати розвиватися. Попри пережите, Федір дивиться вперед і ставить перед собою нові цілі, не забуваючи про те, що для їх досягнення важливо діяти.
«Я в вас вірю»: звернення до ветеранів і ветеранок
Особливе значення для Федора має принцип «рівний — рівному». Він переконаний, що підтримка людей зі схожим досвідом може допомогти ветеранам і ветеранкам побачити нові можливості та наважитися на зміни. Саме цей підхід допоміг йому самому відірватися від ліжка й почати діяти.
Звертаючись до побратимів і посестер, Федір закликає не зациклюватися на образах і не звинувачувати в усьому світ чи оточення. Натомість він радить шукати можливості, пробувати нове й не боятися починати спочатку.
«Я в вас вірю. Вперед до нових пригод», — говорить Федір.
Свою життєву позицію він підсумовує словами, у яких поєднуються гумор, рішучість і прагнення не зупинятися перед труднощами:
«Немає часу опускати лапки, і не тому, що їх немає, а тому — що нема на це часу».
І додає ще одну думку, яка добре передає його ставлення до життя:
«Бажання — це тисяча можливостей, а небажання — тисяча причин».