"Аврора 2018", або люди, на яких "тримається наш світ".
На початку червня 2018 року український журналіст, головний редактор інтернет-видання Platfor.ma, Юрій Марченко відвідав міжнародну гуманітарну ініціативу «Аврора» у Єревані. Написавши проникливий пост на своїй сторінці у Facebook, медійник захопив нас розповісти якомога більшій кількості українців про цей унікальний захід.
«Це дійсно неймовірна атмосфера. Коли ти серед таких людей у дивовижному місці, коли всі навколо не просто на словах, а реально змінюють світ на краще, то це вражає. Під час Майдану чимало людей приблизно однаковими словами говорили, що вони закохалися у свою країну та її людей. На «Аврорі» я відчув щось подібне. Нібито немає обмежень, немає кордонів, є тільки планета, люди та бажання зробити все це хоч трішечки кращим», - поділився журналіст із Фундацією соціальних інновацій "З країни в Україну". Про враження з перших уст читайте у заключній частині статті, а поки ми розкажемо Вам про саму ініціативу та механіку її дії.
«АВРОРА»… А ВИ ЗНАЄТЕ, ЩО ЦЕ?
До сторіччя пам’яті про Геноцид вірмен 1915-1923 років, у 2015 році філантропи Вартан Грегорян, Нубар Афеян і Рубен Варданян заснували міжнародну гуманітарну ініціативу «Аврора». Проект створений від імені всіх тих, хто вижив під час Геноциду і, в знак подяки їхнім рятівникам, прагне дати сучасним героям можливість надалі допомагати, продовжуючи тим самим глобальну естафету добра. Гуманітарна ініціатива розрахована на вісім років (з 2015 по 2023 рік). Вона підтримує і просуває глобальні проекти, творці яких, з ризиком для себе, рятують найуразливіших членів нашого суспільства. Цей задум реалізовується через програми Гуманітарної ініціативи «Аврора»: Премію «Аврора», Діалоги «Аврора», Гуманітарний індекс «Аврора», Проекти подяки та Ініціативу 100 LIVES.
«Аврора» привернула більше 300 нових соратників і партнерів, створюючи глобальний рух, мета якого - надихнути кожного з нас захищати людство і рятувати життя. До відбіркової комісії премії входять високопоставлені особи з усього світу, а програми «Аврори» охоплюють всі континенти. Спільно з іншими проектами, «Аврора» допомагає рятувати життя людей більш ніж в 12 країнах на п'яти континентах.
У 2015 році три однодумці вирішили віддати данину пам'яті жертвам Геноциду вірмен, так зародилася «Аврора», про яку співзасновники говорять наступне: «Ми вдячні за можливість вшанувати пам'ять наших предків і їх рятівників. Ініціатива розповідає світу про найжахливіші злочини проти людяності, де б вони не відбувалися, і вшановує тих, хто намагається вирішити гуманітарні проблеми і змінити ситуацію на краще, незважаючи на величезний ризик для власного життя. Не дивлячись на всі жахи, які довелося пережити нашій країні, Вірменія зуміла домогтися процвітання. Сьогодні вона перетворюється в один із світових гуманітарних центрів, де аналізують проблеми і обговорюють способи їх вирішення, мотивуючи людей не бути байдужими до страждань інших».
Щоб віддати належне сучасним героям і їх винятковому внеску в справу порятунку людських життів у критичних ситуаціях, а також просуванню ідеї гуманізму, щорічно, в рамках ініціативи, присуджується грошова винагорода - Премія «Аврора». Цьогоріч церемонія вручення премії «Аврора» - 2018, Діалоги «Аврора» та інші заходи пройшли у Вірменії з 8 по 10 червня 2018 року. Провідні філантропи, вчені, гуманітарні та державні діячі, правозахисники, журналісти і бізнесмени всього світу зібралися разом, щоб віддати належне кращим представникам людства і спонукати всіх до дій, спрямованих на розв'язання найбільш нагальних гуманітарних проблем. Кульмінацією трьох днів стало вручення третьої щорічної премії «Аврора» у розмірі 1,1 млн доларів. Переможець отримав 100 тисяч доларів, а також унікальну можливість продовжити благодійну естафету, номінувавши організації, які надихнули його самого на гуманітарну діяльність, розділивши між ними грант у розмірі 1 млн доларів.
ІСТОРІЯ ТРІЙКИ ЛАУРЕАТІВ ЦЬОГОРІЧНОЇ ПРЕМІЇ «АВРОРА»...
(Фото: https://auroraprize.com/ru/aurora/detail/12993/201...)
Ми поцікавилися у пана Марченка, якими він побачив цьогорічних лауреатів, що повертають віру у людяність: «Перше, що вражає – вони надзвичайно прості. Ектор Кастільо з Мексики власними силами організував притулок для десятків тисяч людей, що тікають від війн та негараздів Південної Америки. В Єревані він скромно ходив у дуже грубій рясі ченця, підперезаній звичайною мотузкою. Суніта Крішнан з Індії рятує жінок від рабства та торгівлі людьми – і вже допомогла майже 20 тис. знедолених. Надзвичайно маленька фізично – і така велика особистість. І завжди з посмішкою. Мені дуже запам’яталось, як на завершальній церемонії премії місцева дівчинка співала пісню про Єреван. Коли вона закінчила, розчулена Суніта пішла до неї, щоб обійняти. Дівчинка цього не побачила й просто попрямувала за куліси. Суніта так і бігла за нею через всю сцену, аби подякувати. Юрист Чжо Ла Аун все життя намагається захищати рохінджа – відсидів за свою небайдужість 10 років у тюрмі, допоміг декільком тисячам людей. Дуже тихий, серйозний і вдумливий чоловік. Після нагородження найбільше дякував не за особисту відзнаку чи щось таке, а за те, що люди з іншого кінця світу небайдужі до страждань народності, яка живе настільки далеко», - розповідає журналіст. А ми познайомимо Вас із цими великими особистостями ще більш тісніше.
Ектор Томас Гонсалес Кастільо – чоловік, який врятував 50 тисяч мігрантів, ризикуючи власним життям. На кордоні Мексики і Гватемали є невелике місто Теносіке, де знаходиться притулок для мігрантів La 72, який у 2001 році заснував Ектор Томас Гонсалес Кастільо, монах-францисканець. Організація захищає тих, хто біжить від насильства і нестерпного життя у Мексику або через неї. Там мігрантам надається дах, їжа, вода, а також юридична підтримка. У притулку людей оглядають лікарі, з ними розмовляє психолог. Свою назву притулок отримав у 2010 році після різанини в мексиканському місті Сан-Фернандо, коли члени наркокартелю вбили 72 мігранта з Центральної Америки - 58 чоловіків і 14 жінок - і кинули їх останки на ранчо. Вижили тільки троє. Вбивство сталося після того, як мігранти відмовилися працювати на бандитів і не змогли заплатити за себе викуп. Завдяки притулку Томаса схожої долі уникли більше 50 тисяч чоловік.
Суніта Крішнан – жінка, яка реабілітує жертв сексуального насильства і колишніх секс-рабинь.«Я відчуваю гнів при думці про те, що тисячі, мільйони дітей і молодих людей страждають від сексуального насильства, але люди про це мовчать», - говорить індійська правозахисниця Суніта Крішнан, яка створила одну з найбільших некомерційних організацій в світі з тих, що борються проти сексуальних злочинів. Суніті було 15 років, коли її зґвалтувало 8 чоловіків. За словами Суніти, секс-рабство за масштабами займає третє місце серед усіх видів злочинності. В Індії секс-рабами стають абсолютно різні люди - це можуть бути і діти жебраків, і члени дуже забезпечених сімей, яких обдурили або примусили до проституції. Суніта каже, що 99,9% людей відмовляються займатися секс-роботою - багатьох за це вбивають, а інших примушують. І над тими, кого змушують, знущаються так, що жертвам не залишається нічого іншого, як повірити в те, що саме так і повинно бути. Завдяки роботі Суніти десятки тисяч жінок, які пережили сексуальне насильство, отримали психологічну та фінансову підтримку, професію і можливість повернутися у суспільство. Організація Суніти «Prajwala» відкрила в Індії близько 20 шкіл, де навчаються 5000 дітей з ВІЛ / СНІДом. У 2016 році Суніта удостоїлася «Падма Шрі» - четвертої вищої державної нагороди Індії.
Чжо Ла Аун – чоловік, який говорить від імені найпригнобленішого народу. У Ракхайні, невеликому штаті М'янми, протягом тисячі років проживає народ рохінджа. Його представники розмовляють своєю мовою і сповідують іслам, тоді як основна частина населення країни - буддисти. Конфлікт навколо рохінджа має глибокі історичні корені, а починаючи з 1982 року влада відмовляється вважати представників рохінджа громадянами країни, заявляючи, що насправді вони - біженці з Бангладешу. Згідно з даними Міжнародної організації міграції, у 2017 році близько 900 000 рохінджа покинули історичну батьківщину і сховалися в Бангладеші, рятуючись від насильства, страт без суду, підпалів, групових зґвалтувань, вбивств дітей та інших жорстоких розправ. В останні роки ситуація загострилася як ніколи. На серйозні порушення М'янмі вказують правозахисна організація «Міжнародна амністія», ООН, США, сусідні уряди Бангладешу і Малайзії. Уже багато років представник рохінджа, юрист, громадський діяч і колишній співробітник «Лікарів без кордонів» Чжо Ла Аун домагається від влади М'янми визнання його народу громадянами країни. За мирні протести проти політики держави його заарештовували чотири рази, і, в цілому, він провів в ув'язненні десять років. Незважаючи на це, Чжо Ло Аун продовжує говорити від імені всіх рохінджа, розповідаючи їхню історію медіа, представникам міжнародних організацій і світовим лідерам.
Саме адвокат Чжо Ла Аун, який бореться за права народу рохінджа в М'янмі став переможцем третьої щорічної міжнародної премії "Аврора" 2018. Лауреат отримав можливість розділити нагороду між трьома міжнародними організаціями, які надають біженцям у М'янмі медичну допомогу і підтримку. Церемонія вручення престижної премії відбулася на сході сонця 10 червня неподалік від гори Арарат.
(Фото з архіву журналіста Юрія Марченка)
ВРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА.
«Найбільше вражає відчуття того, що саме тут і саме зараз відбувається щось важливе. Що унікальні люди – декілька лауреатів Нобелівської премії миру, засновник «Лікарів без кордонів», екс-президенти та прем’єр-міністри – зібралися в одному місці, аби об’єднатись, аби надихати, аби відзначити тих, хто робить світ кращим, та домовитись, як робити це більш ефективно», - натхненно розповідає Юрій та зазначає, що в Україні є також багато людей, які дійсно заслуговують такої нагороди, до прикладу, той ж Мустафа Джемілев (Пр. ред.* політичний та громадський діяч, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політв'язень, народний депутат України, уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу). А ліки від найстрашнішої хвороби, якою заражена більшість населення планети - байдужості, журналіст рекомендує шукати в освіті: «Розумна й освічена людина розуміє – краще жити тоді, коли краще всім. Не можна збудувати собі кришталевий притулок посеред страждань та бруду!».