16 років служби, втрата рідного дому та новий початок. Історія ветеранки Заріни Токманьової
16 років служби: від експертки-криміналістки до начальниці сектору
У 2009 році Заріна Токманьова розпочала службу в системі Міністерства внутрішніх справ України. Це був свідомий професійний вибір, адже вона розуміла відповідальність, яку передбачає робота в правоохоронних органах.
«Мій шлях у правоохоронній системі був свідомим вибором. Я завжди розуміла важливість своєї професії та відповідальність, яку вона передбачає», — розповідає Заріна.
Свою кар’єру вона розпочала як експертка-криміналістка. Згодом працювала на різних посадах і пройшла шлях до начальниці сектору. Її професійна діяльність була пов’язана з документуванням злочинів Російської Федерації, збиранням доказової та слідової інформації, встановленням обставин злочинів. Така робота вимагала фаховості, уважності до деталей і витримки, адже від якості зібраних матеріалів залежала можливість належно зафіксувати обставини подій.
За роки служби Заріні довелося пережити й особисте випробування. Під час подій у Донецьку слідчо-оперативна група, до складу якої вона входила як експертка-криміналістка, потрапила в полон до незаконних збройних формувань. Ці події стали одним із найважчих епізодів її життя.
«Цей досвід назавжди залишив слід у моєму житті. Він навчив мене цінувати кожну мить, силу людського духу та справжню ціну свободи», — говорить вона.
Попри пережите, Заріна продовжувала службу та залишалася відданою своїй професії. Водночас важливою опорою для неї завжди була родина. Особливе місце в житті ветеранки займає донька, яку вона називає своєю найбільшою любов’ю та мотивацією.
«Моя неймовірна донечка-красуня — моя найбільша любов, моя мотивація та найцінніше, що є в житті», — ділиться Заріна.
Новий етап після завершення служби
У 2025 році Заріна завершила службу в системі МВС. Після 16 років роботи це означало зміну звичного професійного середовища та необхідність адаптуватися до нового етапу життя. Водночас разом із цими змінами їй довелося пережити ще одну втрату — вона втратила житло в рідному Слов’янську.
Для Заріни це не просто місто, у якому вона жила. Зі Слов’янськом пов’язані її спогади, особиста історія та відчуття дому. Сьогодні місто продовжує потерпати від російських обстрілів, а усвідомлення того, що рідне місце знову і знову зазнає руйнувань, залишається болісним.
«Важко усвідомлювати, що місце, яке було твоїм домом, твоїм корінням і частиною особистої історії, знову і знову зазнає руйнувань», — розповідає ветеранка.
Попри втрату дому та завершення служби, Заріна продовжила професійну діяльність. Нині вона працює в Донецькій обласній прокуратурі, де може застосовувати досвід, набутий за роки роботи в правоохоронній системі. Зміна місця роботи не стала для неї відмовою від професійного напряму, якому вона присвятила значну частину життя.
Важливим складником нового етапу стало й навчання. Зараз Заріна бере участь у програмі, організованій Міністерством у справах ветеранів на базі Українського католицького університету у Львові. Навчання дає їй можливість здобувати нові знання, розвиватися, знайомитися з однодумцями та обмінюватися досвідом з іншими ветеранами й ветеранками.
Для Заріни особливо цінним є спілкування з людьми, які також проходять шлях адаптації після служби. Кожен має свій досвід, але спільне розуміння пережитого допомагає знаходити підтримку й краще розуміти одне одного.
«Кожен із нас має власну історію, але нас об’єднує спільне — незламність і бажання жити, розвиватися та бути потрібними своїй країні», — зазначає вона.
Заріна переконана, що ветеранський статус не повинен ставати перешкодою для подальшої реалізації. Після завершення служби людина може відкривати для себе нові професійні напрями, навчатися, здобувати досвід і будувати плани на майбутнє.
«Не бійтеся починати спочатку»
Звертаючись до інших ветеранів і ветеранок, Заріна говорить про важливість зберігати власні принципи, гідність і віру у свої сили. Вона також наголошує на підтримці близьких та необхідності не боятися змін, навіть якщо вони потребують починати з нового етапу.
«Не бійтеся починати спочатку, навчатися, змінювати професію, відкривати нові перспективи та будувати нові мрії. Не дозволяйте обставинам визначати ваше майбутнє», — радить вона.
Окремо Заріна нагадує про те, що життя не обмежується роботою чи службою. Важливо знаходити час для близьких.
«І найголовніше — кохайте та будьте коханими, будьте щасливими, знаходьте сили радіти життю. Адже наше життя триває, і кожен із нас заслуговує на нові можливості, мирне майбутнє та щастя на рідній українській землі».
Сьогодні Заріна продовжує працювати, навчатися й будувати плани. Її професійний досвід залишається важливою частиною нового життя, а бажання бути корисною Україні визначає подальший шлях. Завершення служби стало для неї не завершенням професійної історії, а переходом до нового її етапу.