"Відкривай Україну" руйнує міфи. Вчителі.

Минулого разу ми руйнували міф про життя підлітків після участі в освітньому проекті «Відкривай Україну». Не таємниця, що без учителів, які підтримували та вели своїх учнів на цьому шляху, успіх не був би таким, яким ми його маємо у кінцевому результаті.

Саме тому, оминути увагою роль педагога у проекті було неможливо. Вчитель вважається однією з десяти найбільш стресових професій світу. І без того, маючи великий об'єм роботи та відповідальності в шкільному середовищі, не кожен педагог візьме на себе ще один додатковий вантаж, у вигляді позашкільного проекту. Адже, окрім додаткової роботи, існує багато міфів і стереотипів про національні проекти конкурсного формату. Чого боялися педагоги на початку проекту, що виправдалося, а що так і залишилося міфічною примарою? Учитель лише навчає, чи також вчиться? Чи може роль педагога бути важливою поза школою? Чи всі проекти проплачені? І чи правда, що без допомоги дорослого, підліток не зможе самостійно творити глобальні зміни? Щоб розібратися з цими питаннями, пропонуємо кілька відгуків педагогів освітнього проекту «Відкривай Україну».

Уманська Тамара Олександрівна, м. Кремінна, команда «Кремінські лелеки».

Я ніколи не ставила перед собою недосяжні цілі, тому не сподівалася на те, що моя команда зможе перемогти на Луганщині. Тепер ставлю. Проект допоміг повірити у власні сили.
Раніше «гейміфікований проект» був для мене занадто важким навіть для розуміння. Зізнаюся, було не просто: якось сталася помилка, що завдання виконали, а результати не дійшли до організаторів. Узимку навіть довелося подавати на апеляцію. І уявіть, як було приємно дізнатися, що нас поновили у грі.
Знаєте, що найголовніше? Я краще впізнала своїх дітей: усі їхні плюси й мінуси. Проект «Відкривай Україну» спонукав мене рухатися вперед, не зупинятися, швидко змінюватися, залежно від завдань. Я переконалася, що рухаюся у правильному напрямку, зрозуміла, як будувати проекти і, як завжди - навчалася, навчалася, навчалася. Стереотип, що освітній проект корисний лише для школярів не підтверджено, адже для себе особисто я від кожного, із дотичних до проекту, взяла для себе найкреативніше: від Альони Скворцової - організаторські підходи, від координаторів команди «Діти галактики» (м. Васильків) Тамари та Ірини – нестандартних форм роботи із командою, від ігротехніка Олексія Фадєєва – новий не заяложений погляд на сучасних дітей, від «Освітнього марафону» - новітні технології та платформи... Дивина, але я, та, що за натурою одиночка, навчилася трохи працювати в команді та й дотепер, вже по завершенню проекту, потрохи встрягаю в інші авантюри. Ми не зупинилися, надалі розробляємо бренд «Кремінські лелеки». Зрозуміли, що на правильному шляху: соціальні проекти – це наше.
Особливо дякую за ідею «Щасти на ЗНО» - це стало фішкою для останньої лінійки для 11-х класів: подарунки, поради, малюнки, прикольні напутні слова, фото - у події беруть участь учні від першого до десятого класу.
Я, вже доросла сформована особистість, навчилася стоїцизму ще більше. Ще більше покладатися на свої сили, ще краще розуміти людей. Стала ризикованішою. Напевно, проект допомагав мені особисто, не дав мені засохнути!



               

Хоцевич Юліана Степанівна, м. Камінь-Каширський, команда «Окрилені мрією».

Для мене проект «Відкривай Україну» додав безмежного досвіду та нових знань. Я на власні очі побачила, як можна робити, на перший погляд, неможливі речі. Коли приходило кожне наступне завдання квесту, то перша думка була: «О, Боже, як це зробити?» Але головне не здаватися. І мої слова: «Не боятися, а робити, а якщо робити, то найкраще» тепер учні цитують. Стереотип нав’язується нам, що вчителька - це жіночка у спідниці-олівець та сорочці з ґудзиками під саму шию. Але аби досягти результату вчителю треба бути на одній хвилі з дітьми, а не замикатися у власному футлярі. Проект - це маленьке життя, яке показує, що вчителі, в яких бажають вчитися діти, є і їх багато. Якщо хтось хоче почути, що у проекті легко, то ви цього не почуєте. Але, принаймні, тут все реально. Аби тільки вам вистачило сил та амбіцій.



  Пилипів Світлана Ігорівна, м. Збараж, команда «ЗбаражКом».

Мені подобається моя професія. Я люблю дітей, своїх учнів, стараюся спілкуватися з ними «мовою молодості», спостерігати за їхніми досягненнями та успіхами. Пам’ятаю, як осіннім днем ми отримали звістку в школу про освітній проект «Відкривай Україну».
І розпочалося: я донесла до учнів інформацію про молодіжний, освітній проект, у нас не було сумнівів про участь у цьому проекті, ми твердо вирішили, що хто як не ми може змінити Україну на краще. Найцікавішим стало створення команди. Із 250 учнів, у команду ввійшли найенергійніші, найвеселіші, найрозумніші та найбільш товариські учасники. Нас 15 і ми - команда «ЗбаражКом». Ми оцінили власні сили, хоча початок і був важким: учні не працювали в команді, не приймали участь у різних проектах і взагалі кожен думав про своє. Моя педагогічна діяльність перетворилася у затяжні позаурочні години в школі і саме оцінка власних можливостей – запорука нашої злагодженої та ефективної роботи. Безперечним є і те, що жоден процес неможливий, без попередньої на те систематизації ідей. І завдання проекту дали нам можливість створити команду-злагоджений механізм, яка працювала як одне ціле.
І якщо раніше свою професію я розглядала вузько, то тепер зрозуміла, що можу працювати не тільки як учитель на уроці, а бути порадником, наставником і просто товаришем для учасників команди. Потрібно було дуже багато читати, знаходити інформацію, спілкуватися. У мене відкрилося друге дихання, зрозуміла, що мріям властиво здійснюватися, якщо ти цього хочеш і наполегливо працюєш, реалізовуючи свої ідеї на рівні школи і міста. І тут доречне прислів'я: «для очей – багато, а руки все зможуть». І ми змогли. Найперше, перетворили кільце, де паслася худоба на найкрасивішу клумбу міста. Нам вдалося організувати вже три велопробіги у місті.
Хочу сказати, що завжди потрібно вірити в себе, вірити і довіряти учням. Учні – це молодість. Хочеш бути молодим – йди в ногу з ними. І я стараюся йти поруч з ними, випереджаючи на крок. Дякую за проект. Дякую за те, що змінили мене. 


.

Шептій Ярослав Павлович, м. Бердянськ, команда «Пігвіни».

Я куратор команди "Пінгвіни" м. Бердянськ Запорізької обл. Проект «Відкривай Україну» дав мені великий поштовх уперед як молодого педагога. Показав, що навчання може бути не тільки теоретичним, а і коли ти навчається чомусь новому: менеджменту, роботі в команді і т.д. І все це може давати несподівані результати, на прикладі втілених у життя ідейта приносити користь суспільству, робити його кращим, давати стимул діяти саме зараз. Я, будучи вчителем, і сам навчався, до прикладу, не боятися експериментувати. Завдяки проекту, розбив стереотип відносин між вчителем і учнем - "я вчитель і ви повинні мене слухати" тобто, авторитарний, навпаки - "ми команда, ми йдемо з вами до однієї цілі і у нас тільки разом все вийде". Радіти разом перемозі чи, навпаки, робити висновки з невдачі і не зупинятися. Якщо коротко - проект «Відкривай Україну» надихає на великі звершення не тільки дітей, а і педагогів.



 Наталія Вікторівна Крячко, м. Мала Виска, команда«Shake».

Проект допоміг мені віднайти свої секрети налагодження стосунків з дітьми, одночасно з різних вікових категорій. Був острах, що діти без мого особистого втручання не зможуть досягнути бажаного: успіху вони безумовно досягли, хоча, іноді і моя участь просто була необхідна. Коли я йду на авантюру, а для мене особисто Проект - це і є авантюра, усі мої стереотипи зникають перед невідомим. Головним відкриттям було те, що існують люди, як от команда організаторів Проекту, які прагматично ставляться до вирішення проблем розвитку сучасної молоді, залучаючи до соціальних активностей та змушуючи вирішувати дуже складні проблеми, які інколи навіть дорослим не під силу. А ще я зрозуміла на скільки може бути креативною наша молодь і що варто їй більше довіряти й давати можливостей проявляти себе у суспільному житті.



Савель Ірина Сергіївна, м. Кам’янець-Подільський, команда «Об’єктив».

"Усе куплено" - чули ми перед півфіналом, а приїхали з перемогою.

"Ніхто вам грошей не дасть". А міська влада знаходила нам кошти на поїздки. Хоча спонсора ми ще продовжуємо шукати.

Сказати просто, що проект позитивно вплинув на мою педагогічну діяльність - це не сказати нічого. Проект змінив звичний плин навчального процесу на пригоду для дітей та авантюру для дорослих. Також проект дещо змінив мої орієнтири у роботі з дітьми. Навчив бути поруч і підтримувати, а не повчати і диктувати своє бачення. Розширив мої можливості, як педагога і людини. Я зрозуміла, що багато "фішок" і "заморочок" вигаданих мною - працюють і ведуть дітей до перемоги. 
По-правді, до проекту, я задумувалась про те, чи варто продовжувати працювати у школі. Після проекту, я впевнено говорю: «Я потрібна дітям і школі. Тому я залишаюся!».
Коли згадую пройдений шлях, то згадую про головний острах фіналу «Відкривай Україну», який був присутній у мене та й в усіх учителів-координаторів. Страх того, що діти без тебе не справляться, адже школярі та вчителі знаходилися і працювали на різних локаціях. А мої справилися та ще й перемогли! І зараз мені соромно, що я тоді тривожилась за них. Хоча вони самі запевняють, що саме страх підвести рідну 17-ту школу та Кам'янець-Подільський, спонукав до рішучих дій! І я радію з того, що змогла підготувати дітей до того, щоб їхні побоювання та тривоги несли конструктивний характер.
Особисто я відчувала впевненість. Не очікувала, що буду так добре триматися в умовах жорсткої конкуренції. Як на диво, своїм спокоєм і впевненістю змогла наділити й своїх учнів. Також стійкість до критики. Навчилася витримувати критику від дітей: "Сергіївна, це радянський союз...", "Сергіївна, помовчіть трішки", "Ну такоє...". Я чула подібне час від часу і терпляче відступала, щоб вони ішли на декілька кроків вперед. І ця тактика спрацювала! А ще довіра. Не критикувати, а слухати та довіряти підлітку. Цю загальну фразу я сотні разів повторювала батькам дітей. Але усю суть твердження я пізнала саме в освітньому проекту «Відкривай Україну».І останнє - я навчилась довіряти молодим та активним, ініціативним та шалено енергійним, усім тим, хто має відношення до створення освітнього проекту «Відкривай Україну».

Особистий респект Денису Блощинському, Владиславу Грезєву, Вові Кравчуку, Павлу Утвенко. З усією командою не знайома, але хочу, аби знали - Ви круті!