Фундація про панельну дискусію «У пошуках балансу: чи можлива рівність у шкільній освіті?»
А як Ви ставитеся до прийняття різних ролей, які ми приміряємо на себе протягом усього життя? До прикладу, на роботі Ви – колега, керівник чи підлеглий, людина з вищою чи середньою освітою; вдома – дружиначи чоловік, донька чи син, сестра чи брат, або ж подруга чи друг. Скільки цих ролей ми змінюємо за день? І чи задумуємося ми, коли відбувається той самий момент «перевдягання» у іншу роль? Чому так часто відчуваємо дискомфорт, приходячи на нове місце роботи, або у новий колектив? Чи впливає це на нашу цілісність та гармонію життя? Що може бути корисним для розвитку особистості, а що, навпаки, зашкодити?
Працюючи зі школярами по всій країні, команда проекту «Відкривай Україну» зауважила одну із важливих проблем у державній системі освіти – це імперативність прийняття рішень, що заснована на жорсткій ієрархії та статусності. Звичайно, найбільше це відчувають діти (учні), адже вони знаходяться в основі цієї піраміди і рідко можуть втрутитися у процеси навчання. За них вирішують дорослі (вчителі, адміністрація, батьки): як краще, як цікавіше, як правильніше, як успішніше… не ставлячи ці питання дітям.
Менеджерка освітнього напрямку Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» Альона Матвієнко відвідала панельну дискусію «У пошуках балансу: чи можлива рівність у шкільній освіті?» організовану ГО «Освітній експеримент» у рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини – Docudays UA і готова поділитися почутим та побаченим.
Формат заходу: Більше практики, ніж теорії. На заході не лише говорилося про рівність усіх учасників освітнього процесу та спроможність дітей робити власний освітній вибір, але й показувалося це на практиці. Так, модераторами першої частини стали підлітки, які допомагали побудувати діалог між експертами з освітніх питань, вчителями, батьками та присутніми у залі. Під час другої частини дискусії дорослі й підлітки помінялисямісцями. І висловлювали свою думку вже зсередини навчального процессу. Такий формат заходу дає чітко зрозуміти – голос кожного важливий. Всі є на однаковому рівні та мають власні права.
Спікери першої частини:
Анастасія Леухіна – співзасновниця Освітній експеримент, мама хоумскулера.
Валентина Мержиєвська – засновниця та викладачка БеркоШко.
Світлана Олексюк – директорка школи №5 Печерського району міста Києва.
Інна Гаврилюк – психотерапевт, тренер та координатор проектів Bodynamicinternational в Україні.
Модератор – Нікіта Шульга (12 років).
Спікери другої частини дискусії:
Клим Леухін (12 років) - хоумскулер з 2014 року.
Нікіта Шульга (12 років) – співзасновник проекту Компола, хоумскулер з 2017 року.
Оленка Діхтярук (15 років) - засновниця Простір вільних думок Gromadaspace, учениця Шевченківського НВО.
Іванка Кравцова – учениця домашньої школи БеркоШко.
Модераторка – Валентина Мержиєвська.
Враження: Сумною тенденцією, про яку йшлося під час фестивальних дискусій, є погіршення ситуації з дотриманням прав дитини в нашій країні. Це питання досі не потрапило до пріоритетів вітчизняної держполітики, про що зазначають експерти Української Гельсінської спілки з прав людини. Як виявляти шкільний булінг (цькування) і припиняти його, якими є потреби дітей, чи здатна й готова держава дати їм право самостійно вибирати формат і темп навчання, чи можливе партнерство у форматі вчитель-учень-батьки — про це йшлося під час панельних дискусій «У пошуках балансу: чи можлива рівність у шкільній освіті?».
Школа займається навчанням , але потрібно пам’ятати - її система також формує особистість. Тому, виникає питання – чи зможе навчання у нашій школі допомогти людині стати успішною не «всупереч», а «завдяки»? Чи здатен колектив вчителів та колектив дітей сформувати певний шкільний організм, який буде розвиватися найбільш гармонійно, враховуючи індивідуальні особливості? Моя відповідь – так! Адже варто просто спробувати зробити крок назустріч. Перш за все, ми всі – люди! Здається, так просто і зрозуміло, але як складно перелаштуватися та відмовитися від формалізму або стереотипів.
Під час проекту «Відкривай Україну» ми чули такі фрази від дітей і вчителів: «Нас не чують бо:
- я учень і не можу знати краще за вчителя;
- я простий вчитель і не можу впливати на прийняття рішень;
- я дитина і не можу задавати такі запитання...і тд;
- я не можу робити власний вибір, бо це не правильно!»
Такі фрази ставлять під сумнів свободу вибору та підривають впевненість у собі…
Будучи гнучкими, вчителі можуть забезпечити процес навчання комфортністю та побувати справжню команду однодумців. Стара система, у рамках якої перебувають школярі, лише звужує коло їх розвитку та можливостей. На дискусії з цим погодилися як самі учні, так і доросла аудиторія. Партнерство у форматі вчитель-учень-батьки – принцип, що має стати у першості будь-якого навчального процесу.