Хто міг святкувати Великдень в СРСР (фото)

Київ до того, як став радянським, обожнював Великдень. 1901 року міський уряд навіть рішення вітати мешканців міста листівками. Поштарі поспішали рознести привітання до 4 години суботи. У цей день місто спати не лягало: всі йшли до церкви, аби побувати на святковій службі. Тоді, здавалося, місто єдналося, адже на церковних площах знатні містяни вітали з Воскресінням Христа робітників, урядовці стояли пліч-о-пліч з домогосподинями. Так, після нічної служби все місто розходилося по домівках, аби завтра знову зустрітися на площах та вулицях. Ніхто і не міг подумати, що колись улюблене всіма українцями свято буде заборонене...

У Радянському Союзі, невдовзі після його створення, було оголошено антирелігійну кампанію. Відтак, будь-які народні традиції, хоч якось пов’язані з християнством, оголошувались пережитками минулого, які слід відкидати і викорінювати. Ця кампанія проводилась у настільки брутальних формах, що згодом навіть радянські дослідники змушені були визнати: "непримиренна боротьба проти реакційних пережитків церковного побуту і релігійного засилля у повсякденному житті селян» набрала таких обертів, що дуже часто відкидалися і заборонялися і ті народні традиції, які з релігією, насправді, не мали нічого спільного".

Впали куполи Воскресенської церкви на Подолі, одну за одною святиню грабували по всій країні. Проте, великодні традиції жили. 

Похожее иÐображение

"Суботники", "Недільники" та вигадані свята 

 Засобом для активнішого викорінення великодніх традицій стала практика присвячувати до дати Великодня свято весни. Для прикладу, наведемо опис відзначення такого нововинайденого радянського свята в с. Гута Сокальського району Львівської області: "З ініціативи комсомолу останнім часом на Великдень проводиться свято весни. Приурочують його до завершення весняних польових робіт. Село з такої нагоди прибирається і прикрашується лозунгами, плакатами, квітами.  Передова трудівниця виступає в ролі Весни, вітає голову колгоспу і гостей. На заквітчаному тракторі робить коло пошани найкращий тракторист. Після виступів голови колгоспу, представників партійних і громадських організацій, передовиків виробництва переможцям змагання вручають подарунки і нагороди.  Кожному до смаку знаходиться весела забава, а молоді – спортивні ігри, атракціони, здіймання прапорця з високого стовпа, лотерея, виступ художньої самодіяльності, увечері – демонстрування фільмів".

Ще один спосіб викоренити святкові традиції - примусова праця. Людей змушували у свій законний вихідний день виходити на озеленіння прибудинкової території або прибирання шкільної. 

Картинки по Ðапросу великдень в срср

За школярами стежили

Звичайною практикою було створення спеціальних комісій, які були зобов’язані стежити за тим, аби на Великдень учні не відвідували церкви. Учителі були зобов’язані почергово нести біля церкви своєрідну варту: «Несли люди світити паску, то учителі переступали і такі партійні переступали і знимки робили. І вже не допускали потім до школи і таке розмаїте було. О то було страшне. Не дозволяли. А діти як ішли паску світити, Боже, то шо то було. Втікали, ховалисі від тих учителів. То таке було, то страшне», - розповідають освітяни с. Гута у Львівській області. 

 Хто був помічений на великодній службі, привселюдно соромили на загальних зборах – «лінійках», висміювали у стінгазетах – так званих «колючках».

Безперешкодно відвідувати церкву і освячувати великодні кошики, не боячись ніяких санкцій, могли люди літнього віку, які вже ніде не працювали. Також прямо не забороняли це робити представникам робітничих професій, колгоспникам. Якщо ж хтось із числа службовців вирішив посвятити паску – йому загрожувало негайне звільнення з роботи. Представники сільської інтелігенції, які боялись адміністративних покарань за здійснення релігійних обрядів і відвідування церков, часто виїжджали освячувати паску в інші села і навіть райони, щоб не бути поміченими членами спеціальних комісій, які наглядали за церквами у Великодню ніч.

Картинки по Ðапросу великдень в срср