5 порад батькам абітурієнтів

Всі ми колись вперше складали іспити. Шкільні, університетські, хтось навіть у дорослому житті  - на курсах водіїв чи підвищення кваліфікації. Навіть у 30 чи 40 років всі нервуються, коли "тягнуть" білет так, наче у свої 17.

Психологи стверджують, що родина має стати опорою під час нелегкого часу складання ЗНО для абітурієнтів. У цьому матеріалі освітній проект "Відкривай Україну" підготував для всіх батьків 5 простих, але дієвих порад, які точно розв'яжуть проблеми із хвилюванням під час підготовки до тестування і скрасять час очікування та отримання результатів. 

Порада 1: Дайте зрозуміти, що ЗНО це всього навсього зріз існуючих знань. Так, це важливий і відповідальний тест, але його результат ніяк не вплине на ваше ставлення до дитини.

Чомусь, у суспільстві склалася стала думка, що без диплома доросле життя аніяк не складеться. А диплом можна отримати де? Тільки у ВНЗ. Ця теза, безперечно створює тиск на підлітка. Нівелюйте цей стереотип. 

Порада 2: Будьте відкритими та готовими допомогти знайти необхідні підручники, спеціалістів, курси тощо, якщо дитина захоче за їх допомогою готуватися до ЗНО. Дозвольте дитині самостійно обирати спосіб підготовки, який буде зручний для неї. 

Порада 3: Не обговорюйте ЗНО, як щось непотрібне, невдале, зайве...  Можливо, вам здається, що вступні іспити були більш надійною перевіркою знань. проте, не нав'язуйте свою точку зору сину чи доньці. 

Це може негативно вплинути на ставлення дитини до самого заходу. Ставтеся до нього як до чергового етапу життя. Пам‘ятайте, це не випускний шкільний екзамен, це вступний екзамен! І пам'ятайте, що вступати до ВНЗ не обов'язково у рік випуску зі школи. 

Порада 4: Бажайте своїм дітям успіху, вірте в них. Згадайте разом якісь ситуації, коли теж було страшно і хвилююче, але все закінчилося з позитивним результатом. Почитайте історії успіху великих науковців, відомих бізнесменів. Проговоріть з дитиною, що поразка теж може бути, але це не страшно, адже поразки бувають абсолютно у всіх людей. 

Порада 5: Підтримуйте дитину в її вірі у свої знання. Часто, ми настільки переживаємо, що дитина десь "недовчила", "прогуляла", що не помічаємо наскільки кмітливим є учень. Акцентуйте увагу на сильних сторонах свого сина чи доньки. Важливо дати розуміння, що у кожного свій спосіб мислення і запам'ятовування інформації.