​«Жінка України 2018» Ольга Войникова: «Я бачила байдужих жінок - і це найстрашніше!»

Вона – вчителька історії Бердянської гімназії №»1 «Надія». Активістка за покликанням, уже другий рік обіймає посаду заступника голови ВО «Українські громади», співпрацюючи у своїх просвітницьких проектах з лідерами національно-культурних товариств по забезпеченню міжнаціональної злагоди, розвитку етнічної культурної та мовної самобутності у багатонаціональному Бердянську. У 2017 році разом із своїми учнями, командою «Ray of hope», відкривала Україну в однойменному освітньому проекті, а ми, Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну», відкрили цю жінку для себе. Делегована від проекту «Відкривай Україну» на Всеукраїнський конкурс «Жінка України 2018», педагогиня здобула перемогу в номінації «Натхнення року» за результатами голосування та оцінюванням експертного журі журналу «Единственная». Скромна і тендітна, але й водночас сильна особистість, вона так коментує перемогу на своїй сторінці у соціальній мережі: «Прокинувшись зранку, згадувала, як усе починалось… У червні 2016-го мені подзвонив Роман Синиця і запропонував поїхати командою на навчання у Харків... Багато досвіду отримано з того часу і моя звичка не здаватися знову звела мене з Фундацією "З країни в Україну". А далі, поєднання креативних учнів, небайдужих бердянців і друзів привели до перемоги у проекті. Потім новина - вас номіновано! І знову небайдужі бердянці, активісти, учні, випускники, батьки, подруга, рідні і близькі, колеги... Окрема дяка БМЛ. Оце так підтримка! І якщо я її заслуговую, то це вже перемога! А статуетка не моя, вона - НАША! ДЯКУЮ!».

Отже, знайомтеся, переможниця у категорії «Натхнення року» від конкурсу «Жінка України 2018», освітянка проекту «Відкривай Україну» - Ольга Сергіївна Войникова. Сьогодні спілкуємося про сучасних педагогів та жінок, які надихають. Про соціальну відповідальність, про виклики собі та суспільству і, звісно ж, про перемогу у конкурсі «Жінка України».

15 березня, у світлі софітів, вчителька із Бердянська Ольга Войникова, вийшла на сцену отримати статуетку «Жінка України 2018» та почесне звання «Натхнення року». Серед красивих суконь, відомих українських гостей і номінантів жінка на кілька годин опинилася у центрі всебічної уваги. Підтримуючи нашу освітянку, ми хвилювалися не менше, і тому першими поцікавилися її враженнями від вечора і, звісно ж, перемоги.

  • - Дуже сподобалося. Це надзвичайно! – У захваті розповідає вчителька. - Єдине, знаєте, було моральне виснаження. Але людині, яка вперше потрапляє у таку атмосферу і проходить подібні емоції, це, напевно, властиво. Я розумію, що для людей, які проводять такі заходи або часто відвідують, це звичайна справа. А для мене, зізнаюся, це було трішки важко емоційно. Ох, ці емоції… вони надзвичайно сильно переповнювали.

Голосування за номінанток розпочалося у грудні та тривало до восьмого березня. За результатами читацьких симпатій пані Ольга лідирувала із результатом 25 481 голос у категорії «Натхнення року»! Про свою підтримку розповідає наступне:

  • -Хто лише мене не підтримував! От чесно, я не буду нічого приховувати. До прикладу, коли місцева влада дізналася, що я номінована, то чомусь побачила в мені конкуренцію. У період голосування мене не опублікували на міському сайті, хоча я й мала розмову із заступником мера. Навіть місцеве телебачення… спочатку запросили мене на інтерв’ю, а згодом зателефонували, вибачилися і сказали, що інтерв’ю у мене брати не будуть. Запорізькі ЗМІ запрошували, а місцевим наказ зверху прийшов, - ділиться вчителька. - Що стосується громадськості, то у нас дуже багатонаціональне місто. У Бердянську маса громад: греки, вірмени, велика єврейська община, болгарська взагалі є найбільшою. Як заступник голови «Української громади», ми проводимо багато спільних заходів і гарно товаришуємо. Уявіть, коли вся вірменська громада за тебе голосує – це дуже приємно. І, звичайно ж, мої учні та випускники. То взагалі окрема тема. Випускники усім гуртожитком голосували. Також завдяки мені багато людей стали активними користувачами Інтернет, - сміється жінка. - До цього ні у мене, ні у чоловіка, ні в рідних не було ані Гугл-пошти, ані сторінки у Фейсбуці. Зареєструвалися тільки через мене. Не було такого, щоб хтось казав, як цей весь процес набрид. Єдине, під кінець усі запитували, коли вже закінчиться твоє голосування і буде результат. І найбільше приємно те, що от є моменти між волонтерськими об’єднаннями і групами, коли вони трохи не знаходять між собою спільну мову, а це голосування їх обєднало.

Потрапила на конкурс «Жінка України» Ольга Войникова завдяки участі в освітньому проекті «Відкривай Україну». Закохана у свою роботу та віддана справі педагогиня заперечує стару систему та ділиться труднощами впровадження нової української школи:

  • -У школі, для своїх учнів, я скоріше друг. Усі вони дорослі, сформовані особистості. Я не давлю на них авторитетом, а виховую розуміння, що вчитель – це друг та порадник, і в жодному випадку не ворог. Бувають труднощі з педагогічним колективом: не всі розділяють таку позицію. Але я бачу результат. І він перевершує усі очікування. Я звикла повністю віддаватися своїй справі. Бо будучи і вчителем, і громадським діячем весь час щось роблю, не стою на місці. Чоловік та донька останнім часом вже ображаються, що мало мене бачать. Але вони – моя найбільша опора. Підтримують всі мої починання та експерименти і витирають сльози, коли сил вже немає. На церемонії вони мене також підтримували та заспокоювали, коли емоції брали верх.

Вольова і сильна Ольга Сергіївна усе ж, за її словами, залишаться тендітною жінкою. Будучи «Натхненням року» вчителька поділилася з нами, які жінки надихають її:

  • -Усі жінки по своїй натурі слабші чоловіків. Раніше я думала, що належу до категорії «І коня на скаку…». Тепер не так. Все залежить від чоловіка, який поруч. Якщо на роботі і в суспільстві я рішуча, то вдома повністю довіряюся чоловікові. Я зустрічала різних жінок. Небайдужою…от якою має бути жінка в першу чергу. Бо, повірте, я бачила байдужих жінок – і це найстрашніше. Якими якостями має володіти жінка одразу й не скажу. Думаю, що потрібно просто завжди рухатися вперед. Займатися будь-якою діяльністю: нехай це буде чи то громадська, чи політична, а чи материнська – робити. Весь час щось робити. Я – жінка і я – звичайно людина. Мені приємна ця увага і ця перемога. В нашій країні тисячі жінок заслуговують на неї. Мені пощастило з сильною підтримкою і людьми, які у мене вірили. Із самого ранку я отримую привітання від усіх цих людей. Хочу сказати, що це наша спільна перемога, наша командна робота. Я вдячна всім! І зараз найбільше вдячна долі, що звела мене із Фундацією. Бо однодумці – це надзвичайно цінно!