Урбаністична реформа під прицілом “Об’єктива”. Частина перша.

«Хто хоче зрушити світ – нехай зрушить себе!», - так звучить мотивуюча цитата давньогрецького філософа Сократа. Нею часто апелюють на всіх рівнях реформ, коли приходить усвідомлення того, що зміни не можуть відбуватися самостійно самі по собі. З 2013 року в Україні ця фраза стала чи не ключовою і породила масу волевиявлень. Найяскравішим із них став Майдан зі своїм радикальним переворотом у свідомості пересічного українця. Відбулася переоцінка: пошук винуватців своїх проблем та негараздів на стороні ніколи не стане поштовхом до змін! І лише усвідомлення, що покладатися варто на себе та власні сили – породжує нову, грамотну, здорову громадянську позицію.

«Якщо ти хочеш реально щось змінити в цій країні, і ти розумієш як – виклик варто кидати не окремій проблемі в окремому місці, потрібно кидати його явищу», - так коментує свою діяльність ідейник Фундації соціальних інновацій «З країни в Україну» Денис Блощинський, який вже 4 роки поспіль зі своєю командою реформує культурні та освітні пласти України. За його ініціативи і підтримки однодумців, у 2014 році в Україні був запущений наймасштабніший, за часи незалежності, освітній проект «Відкривай Україну». Дебютувавши як програма для школярів зі східних міст України, що мала на меті пробудити у молодого покоління зв’язок із культурою і традиціями, проект блискавично набирав обертів, та вже у 2016 році його вдалося масштабізувати на 24 області. Так запустився процес великого освітнього механізму.

«Відкривай Україну» - неформальний освітній проект, що територіально сягнув усієї карти України. Якщо розглядати його з наукової точки зору, то він має індукційний підхід: від часткового до цілого, якщо з філософської - тут влучатиме у ціль “велике починається з малого”. Цей проект - логічний ланцюжок етапів: робота на рівні школи. що переходить на рівень міста, з міста - на область і заключною частиною виступає фінал у столиці.

Протягом року, у стінах міських шкіл, формуються команди активної учнівської молоді, їхня ціль - розробити та реалізувати корисний проект для свого міста і людей, які у ньому проживають. Підлітки працюють над генерацією ідей та втілюють у життя речі, які, на їхню думку, несуть чи то культурні, чи то соціальні, а чи економічні зміни. Початково самостійна реалізація ідеї відбувається на шкільному рівні. Крізь помилки та успіхи першої проектної діяльності, школярам випадає нагода набути важливого власного досвіду. Здолавши авангардне завдання, команди починають працювати у масштабніших реаліях: визначають проблематику свого міста та розробляють проект, з метою її вирішення. Реалізовані урбаністичні проекти мають право представляти місто на рівні області, де експерти та фахівці із різних сфер обирають переможця і делегують команду на національний рівень. У столиці фіналісти проходять інноваційно-інтенсивне навчання, прокачуються у нестандартних для себе умовах та мають всього чотири дні, щоб з усіма отриманими модерними навичками та знаннями, розробити і презентувати абсолютно новий проект.

Цьогоріч така історія відбулася. Шість проектів було визнано найкращими, а команди, які їх представляли, обрано переможцями фінальної частини. Три з них відправляться у поїздку в Європу і три - отримали менторів для реалізації своїх проектів. Як трапилася велика пригода «Відкривай Україну» та як звичайні школярі своїми проектами змінювали міста, розкажуть цьогорічні переможці - учасники команди «Об’єктив» з Кам’янця-Подільського, які у фіналі отримали менторську підтримку свого проекту «Offline».

            

Тоді ми мріяли про перемогу лише у межах міста!

Це сьогодні вчитель-координатор команди «Об’єктив» Ірина Сергіївна Савель з гордістю коментує перемогу своїх учнів у Всеукраїнському конкурсі обласним газетам. На початку ж, як зізнається сама педагог, амбіцій було дещо менше.

- Розпочалось усе із презентації проекту в нашій школі. Презентували проект відомі у нашому місті люди, що займаються активною громадською діяльністю, пластуни Віктор Годний та Оксана Романчук. З їхньою діяльністю ми були знайомі давно, довіра до них була висока, тому підтримали їхні починання.

Пам’ятаю, як у мене в кабінеті зібрались усі діти, що зареєструвалися на сайті, і я дякувала їм за довіру, й уже тоді націлювала на те, що ми можемо створити хороший проект і показати себе на рівні міста. Тоді ми мріяли про перемогу лише у межах міста!

І почалося: реєстрації, спілкування з модераторами, боротьба з привидами на сайті (*п.ред. онлайн-індикатор на сайті “ВУ”, який модерував проходження завдань командами) й…ідеї, ідеї, ідеї… У дитячій голові їх настільки багато, що варто було лише встигати, - з посмішкою згадує вчителька.

З не меншим трепетом діляться згадками своїх починань і самі учасники команди «Об’єктив» – школярі.

Таня Мойсеєва: Здається, що спочатку ми взагалі не мали ніякого уявлення щодо того, що на нас чекає. Про перемогу ми тільки могли мріяти. Але сподівання наші стосовно проекту перевершилися у декілька разів.

Для когось освітній проект «Відкривай Україну став можливістю проявити свій потенціал.

Аня Нанега: Ухх, насправді в мені горіло бажання самореалізації. А тут під руку підвертається величезна можливість, яку необхідно використати. Це ж просто неймовірно - мати власний проект, коли тобі 14 років.

Для інших – правильно скерувати свою активність та відчути командний дух.

Олександр Колісник: На той час у мене було багато вільного часу, я навчався в 10 класі, потрібно було віддавати свою енергію кудись, от і вирішив направити себе в це русло. Це зараз, у 11 класі, вільний час для мене - розкіш!

Сергій Савель: Для мене виявилась прикольною ідея робити щось незвичайне зі старшокласниками. Спочатку вони на нас не дуже зважали, але згодом ми уже не помічали різниці у віці.

В таких проектах школяр може навчитись набагато більше, аніж коли відсиджує в школі по 7 уроків і по 3-4 години вдома за виконанням механічної «домашки».

            

Зовсім не таємниця, що вчитель вважається однією з десяти найбільш стресових професій світу. І без того, маючи великий об’єм роботи та відповідальності в шкільному середовищі, не кожен педагог візьме на себе ще один додатковий вантаж, у вигляді позашкільного проекту. Про те, чому пані Ірина наважилася стати вчителем-координатором команди, відповідає просто:

- Наш директор називає участь у «ВУ» - авантюрою, в хорошому значенні слова. І ця авантюра, для мене як керівника – гарний психолого-педагогічний тренажер у роботі з дітьми! Відверто, десь внутрішньо я відчуваю, що в таких проектах школяр може навчитись набагато більше, аніж коли відсиджує в школі по 7 уроків і по 3-4 години вдома за виконанням механічної «домашки». У команді «Об’єктив» є обдаровані діти, які не змогли проявити себе в школі, а робота в проекті допомогла мені показати їхні можливості.

Можливості діти й справді побачили, а ще зміни, що відбувалися з ними за весь період участі. Учасниця команди «Об’єктив» Аня Нанега розповідає, що змогла повірити у себе та відкрити невичерпне джерело потенціалу.

- Я зрозуміла, що можу перевернути гори своїми маленькими руцями. Відкрила у собі настільки здоровенну купу талантів. Та й взагалі, просто розвернула сама себе під новим кутом. Я зрозуміла, що люди (ну і власне я сама) - це така здоровенна карта із безліччю невідомих об’єктів, які хутко треба відкривати. Бо без цього ти ніколи не дізнаєшся максимуму свої можливостей, своїх знань. А це так цінно. Коротше, я відкрила свою власну Америку, на своїй карті, у своєму серці.