Урбаністична реформа під прицілом “Об’єктива”. Частина друга.

Я за чесну гру і перемогу. А якщо боротьба буде не чесною, то ми в ці ігри не граємо!

У фінал команда «Об’єктив» вийшла завдяки проекту, який вони створили та реалізували, спільно із небайдужими людьми у своєму місті, у півфіналі. У них було достатньо часу для роботи – кілька місяців, звичне для них середовище – місто, в якому проживають та змога при будь-яких потребах отримати підтримку дорослих, будь то батьки чи вчителі.

- Нашим першим кроком був соціальний фотопроект «Фокус на дитину». Метою було висвітлення проблем дітей у дорослому світі за допомогою фото. Спочатку ми показали типові ситуації , які відбуваються між дорослими і дітьми. Багато батьків, вчителів відреагували на це доволі негативно, тому другою частиною нашого проекту було висвітлення очікуваного результату відносин дорослих і дітей. Ми показали, як добре, коли батьки нас підтримують, грають з нами у різноманітні ігри, а не сидять в інтернеті. У реалізації нам допомогли наші батьки, учителі, братики і сестрички, а також учні школи. Вони брали участь у фотосесії. Цінними були підказки куратора, відповіді на опитування від незнайомців на вулиці, коли ми популяризували наш проект, і поради від викладачів факультету "Соціальної педагогіки і психології" КПНУ імені Івана Огієнка. Представники управління освіти допомагали поширювати наш "Фокус на дитину" сере інших шкіл міста, а наш міський голова, Михайло Сімашкевич, сприяв усім нашим поїздкам і також підтримував нас, - так розповідають школярі про свій проект у півфіналі, який став їхньою перепусткою представляти свою область на фінальній частині освітньої пригоди у столиці.

Як і у житті, під час проекту не обійшлося без випробувань. Про труднощі конкурсу та вміння їх долати поділилася вчитель-координатор команди Ірина Сергіївна.

- Під час реалізації проекту «Фокус на дитину» ми зустрілися зі шквалом критики в нашу адресу, і дітям доводилось відстоювати свою правоту серед дорослих. Дорослі люди, вчителі, не могли визнати, що проблеми, які показують підлітки у фото проекті, не стосуються когось зокрема, а демонструють загальні проблеми школи і сім’ї. Також складним етапом був півфінал проекту «ВУ». Ми мали шалену конкуренцію в межах своєї області, і після нашої перемоги доводилось в коментарях ФБ відстоювати свій проект і нападки команд, що програли, щодо «упередженості суддів». Коли підліткові емоції «зашкалювали», я постійно, як мантру, повторювала дітям: - Я за чесну гру і перемогу. А якщо боротьба буде не чесною, то ми в ці ігри не граємо!

Ідеї змінювалися, як погода в Києві.

Подолавши усі перепитії півфіналу, команда з Кам’янця-Подільського відправилася до столиці, щоб поборотися за місце першості серед команд-учасників з інших областей. У фіналі проекту «Відкривай Україну» діяли, дещо відмінні від півфіналу, правила. За задумом організаторів, вчителів-координаторів та учнівські команди розділили між собою та забезпечили окремим проживанням на різних локаціях, без можливості перетину. Такі радикальні дії виправдовували ціль: забезпечити прозорий фінал з власними, абсолютно чистими генераціями ідей у дитячих головах. Єдиний, хто скеровував думки школярів у правильне русло і не вносив змін своїми ідеями у потік їхніх ідей, була закріплена за кожною з команд доросла людина - ігротехнік.

Аня Нанега: З фіналу найбільше запам’яталась мені одна історія. Це було в той час, коли ми вигадали 4 проекти і просто розгубились в ідеях. Тоді наш магістр із магії (ігротехнік Аня) привела до нас нашого Дамблдора (ігротехніка Артема), який закидав нас питаннями про актуальність однієї з чотирьох наших ідей. І ми зрозуміли, що вона абсолютно, м’яко кажучи, невдала. Тоді ми йому такі: «Дякуємо». Він робить «розворот-поворот» і питає: «А за що ви мені дякуєте, за те, що я збив вас з ідеї?». Але цим він нам допоміг. І хоч ми сказали, що більше йому ніколи не подякуємо… Вже потім, у самісінькому кінці, знову йому дякували зі сльозами в очах, а він казав: «За що ви мені дякуєте, якби не ви, то цього проекту не було б...». Ми тоді так плакали і обіймали його.

Яна Герц: За мінімальний термін часу потрібно було придумати щось абсолютно нове та оригінальне. Крім того, не було поруч наших вчителів і всі були схвильовані та напружені від всього, що відбувалося. Також відчувалася велика відповідальність - нашого результату очікувало все місто. Працювати нам доводилося цілодобово. Ідеї змінювалися, як погода в Києві. Ми завжди підбадьорювали один одного, переконували в тому, що зможемо сьогодні вийти і презентувати свій проект, не дивлячись на те, що в нас залишилось дуже мало часу. Напевно, завдяки цій командній згуртованості ми й змогли зробити наш проект.

Проект «Offлайн», який команда розробила на фіналі та представила на пітчингу – це проект вільного простору для здорового спілкування. За задумом школярів «Оffлайн» має стати хорошою альтернативою місця проведення для підлітків, з безпечними умовами, для невимушеного реального спілкування, можливостями пограти в сучасні та популярні настільні ігри, зробити домашні завдання, подивитись з друзями фільми, обговорити цікаві підліткові теми із запрошеними дорослими, відсвяткувати день народження чи влаштувати тематичну вечірку. Підлітки планують створити «оффлайн» зони, що будуть конкурувати з «онлайн» життям однолітків. А ще впускати у свій заклад дорослих лише по спеціальних запрошеннях, адже цей простір буде належати тільки їм – дітям.

Цей проект потрапив під розподіл менторства. Наставником, котрий надалі допомагатиме дітям в його реалізації, став засновник та СЕО платформи з працевлаштування Lobby X, куратор та ліцензіат TEDxKyiv, співзасновник та голова ГО ОПІРОРГ – Владислав Грєзєв.

На питання, чому йому дісталася саме команда «Об’єктив» відвідає коротко.

- Команди обиралися із загальної наради журі фіналу конкурсу відповідно до можливостей та експертиз кожного з нас.

Щодо своєї участі у проекті «Відкривай Україну» та майбутніх цілей, як ментора.

- Знав про проект давно, бо неодноразово співпрацював із Денисом Блощинським. Побачив його пост про фінал і подумав, що було би дуже класно стати ментором. За пару днів Денис сам мені запропонував. Синергія, - своїм підопічним обіцяє, - допомогти якнайкраще продумати проект, спробувати реалізувати власні капітали для залучення ресурсів з метою втілення проекту в життя. Наставництво, навчання та передачу досвіду команді.

Нам цікаво, як стати таким успішним як він у такому молодому віці.

Самі ж школярі, окрім основних побажань: Ми очікуємо від нашого ментора підтримки, розуміння, хорошого ставлення. Хочемо, щоб він захопився нашим «Оffлайном» так, як і ми. Звичайно, чекаємо фінансової допомоги, тому що шукати спонсорів у нашої команди якось не дуже вдало виходило, - прагнуть дізнатися у свого ментора теорію успіху, - а ще нам цікаво, як стати таким успішним як він у такому молодому віці. І взагалі, цікаво поспілкуватися з успішною людиною із столиці.

І поки діти тільки планують опановувати таємниці успішності, їхня вчителька розкриває маленькі секрети можливої перемоги її команди.

- Рекомендацій і напутніх слів було багато. Ми говорили їх і команді, і кожному окремо! А ввечері, перед від’їздом, виникла ідея створити команді «Переможну валізку Об’єктиву». Ми знали, що діти в таборі будуть одні, тому написали їм листа (справжнього!), який вони мали прочитати лише тоді, коли будуть уже без керівників. Поклали туди цукерки «Драже для переможців», пенал з маркерами та олівцями, який підписали «Пенал переможців». А в листі були слова віри у команду і їхні сили! Хтозна, можливо, і в цій валізці діти знайшли щось таке, що привело їх до перемоги.

Навчилась відійти і не заважати дітям творити майбутнє…

Такою, велика освітня пригода «Відкривай Україну», була для Кам’янець-Подільської команди «Об’єктив». Чи пройшла вона безслідно? Безперечно, ні. Зміни, які на початку здавалися примарними, вже сьогодні стали реальністю для цих школярів.

Саша Колісник:Звісно відбулися кардинальні зміни, напевно в усіх напрямках пов'язаних з проектною діяльністю. Я відчуваю себе кращим, ніж був рік назад. З'явилось розуміння багатьох речей, про яких раніше я й уявлення не мав.

Таня Мойсеєва: Протягом участі у проекті я стала більш впевненою у своїх силах. Навчилася висловлювати свої думки. А ще виявилося, що жартувати в мене виходить краще, ніж думати (особливо вночі).

Ліза Тетервак: Особисто я дізналась значення багатьох цікавих слів, навчилась працювати в команді та більше прислухатись до чиїхось думок.

Не лише діти відкривали нові горизонти, їхній педагог, Ірина Сергіївна, зізнається, що також винесла для себе кілька важливих уроків. З посмішкою згадує перші щасливі хвилини возз’єднання на фіналі: Діти рекомендували не зважати на камери, які висіли над нами і говорили, говорили, говорили… А я плакала від гордості за своїх дітей, - та додає, - взагалі, після конкурсу проходить перезавантаження моїх переконань у роботі з дітьми. Я навчилась відійти і не заважати дітям творити майбутнє…!